Останнім часом спостерігається сплеск небезпечних челенджів і спроб суїциду серед підлітків. Значна кількість таких дій призводить до трагічних наслідків. У негативному впливі на дітей дехто звинувачує інтернет, хтось нарікає на ЗМІ, хтось – на школу або родину.

Так, суїцидальні групи в соцмережах є, беззаперечно, зло.

Як правило, діти шукають їх, і дають згоду на участь у них, через недостатню увагу з боку найрідніших чи найближчих людей −  батьків, відчуваючи розчарування і дискомфорт.

Підліток ще не має досвіду, як подолати цей дискомфорт, а адміністратори груп, досвідчені психологи, спеціально нагнітаючи та загострюючи негатив, ще більше обмежують його коло спілкування з реальними ровесниками та друзями. Усі ці маніпуляції свідомістю супроводжуються похвалою за «героїзм», мовляв, тільки справжній герой  може зважитись на вчинки, які лякають інших.

Найбільш вразлива вікова категорія це діти 10-14 років, діти які проживають у неповних та проблемних сім’ях. Вони хочуть самоствердитися, у такий спосіб, довести всім, які вони «круті» і, на жаль, не усвідомлюють та не передбачають наслідків своїх дій.

Найголовніше, для батьків – бути уважними до своїх дітей, спілкуватися з ними, щоб вони хотіли ділитись своїми проблемами з рідними, а не з віртуальними, так званими «друзями».

                   Що потрібно знати батькам.

Сумні фотографії в сірих тонах, тривожні червоно-чорні малюнки гнітюче впливають на психіку. При їх розгляданні дитяча психіка входить в стан депресії.

Цікавтеся сторінками дитини (бажано, щоб вона цього не бачила — тоді не стане ховатися і приховувати свої інтереси в Мережі).

Побачивши фрази «Мій час скоро прийде», «Я обіцяю, що зроблю Це» і т.п., відразу поговоріть з дитиною. Але не варто прямо говорити, що ви моніторите його сторінку. Почніть розмову про те, що є групи, якими керують адміністратори — спеціально навчені люди, які маніпулюють слабкими, розгубленими дітьми його віку. Робіть акцент на слові «маніпулятор» — підлітки не терплять, коли опиняються в ролі «маріонетки».

        Важливо пам’ятати:

– суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження. Більшість підлітків, які роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують, або не хочуть цього почути;

– суїцид не передається у спадок. Однак сім’я, у якій було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику;

– якщо в розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки  повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка;

– розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою. Висловлюючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості;

– думки про самогубство можуть минути, людина може повністю позбутися їх;

– відкрите обговорення підлітком своїх проблем, може врятувати йому життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити;

– часто, причиною самогубства є не один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Певний з них може стати спусковим механізмом, але не  єдиною причиною. Зазвичай, проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам).

Найбільш розповсюджені небезпечні інтернетні ігри – «Синій кит», «Руфінг», «Розбуди мене о 4:20».  Одна з останніх ігр на сьогодні «З`їсти 40 пігулок і померти».

Їх  результат однаковий: закінчене життя і горе батькам.

Так, 16 лютого у боярському ліцеї “Гармонія” школярі знайшли непритомними двох дівчат. Дві подруги-семикласниці під час перерви купили медичний препарат у аптеці неподалік, повернулися до школи і прийняли по 40 пігулок кожна.

Наслідки були трагічними. Одну дівчину лікарям врятувати не вдалося, інша перебуває в лікарні.

  Щоб не допустити потрапляння дітей у такі групи необхідно: 

1. Приділяти більшу увагу психологічному станудитини.

2. Перевіряти тіло дитини на наявність пошкоджень. У разі їх виявлення – з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду, зокрема, у формі кита.

3. Перевіряти облікові записи дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт, стежити за вмістом спілкування у приватних чатах.

4. Звертати увагу на коло спілкуваннядитини.

5. Намагатися зайняти вільний час дитини ⚽спортивними або культурними секціями.

6. Контролювати, які фото-та відеофайли розміщені в гаджетах дитини.

7. Встановлювати функцію “батьківський контроль” на гаджетах дитини.

​